Канабис OG Kush blacksprut сайт Конопля Amnesia Белорецк

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Братиш, разыскиваю с тобой, чтоб рассказать крутую историю. Заценишь, говорю! Все началось, когда я, типа, зашел на свою любимую площадку, где всегда можно зафармить немного халявного кайфа. Вон, как грят, цветные закладки настоящие бомбы! Не стал я, как эти новички, шанить сразу на улице, так как откуда знать, кто разведет и кинет? Решил заняться делом серьезным и послался на прикоп.

Там, брат, меня уже ждал повар нашего братства. Этот парень по-настоящему широк в закладках! Видишь ли, он сам их изготавливает, так что качество всегда на высоте. Я ему пару сотен отдал и взял парочку беленьких пакетиков с волшебной пыльцой. Внешний вид – просто ахуительный! Цветок богатый, искристый, слов нету!

Ну и тут, прямо, позвонил мне мой братан и попросил подвезти его до другого конца города. Я даже подумать не стал – сейчас же двинусь к нему, да с кайфом в кармане! Приехал к другу, а он уже даже на пограничников смахивает. Подумал, подумал и решил его удивить своим, так сказать, сюрпризом.

Вот я и приклеил его к капоту машины, прикрутив его кольцом от бензобака. Так, чтобы ноги у него свободно висели. Он конечно поперхнулся, но видишь ли, я ему сразу пояснил, что это все ради крутого прикола, братан! Он, правда, немного перепугался, но потом проникся моей идеей и состоянием. Ведь кайфу - нет предела! Машина тряхнулась, и поехали мы, братишка! Ехали ветерком, со свистом, а я шприцы марихуаны кидал, что попало. Вот тебе и сатива, и индика, и миксы разные. Все в одном - так круче, знаешь ли!

Проезжали мы такие места, где камеры даже заснять не смогут, и всякие эфедринщики на каждом углу глазами дышат. Братан с капота орет, как бешеный, а я дальше шиарю – на полную катушку. Ведь не зря я за этими закладками столько находился! Это ж надо было, блять, найти ведь такого повара в нашем городе! У него настоящая магическая рука! Мой кайф тогда был, прямо, на истоме!

Ну и вдруг я вижу, как наш повар достает из-за спинки пистолет! Тащу, думаю, наркоманы уже до такого докатились! Оказалось, братана из машины поснимал. Все это была шутка, просто прайват-шутка. Он мне говорит, что это был прикол на полную катушку, чтобы я больше не волновался. И сейчас, вот, потомучто все закончилось, братишка. Я сразу на него влюбился и просто нереально за него обиделся! Я тощий не твой, братан!

В общем, такая история, братик. Надеюсь, тебе понравилось. Весь этот рассказ более чем реальный, прямо как я. В следующий раз, может, и еще чего-то взаправду крутого выдумаю!